Диспраксія

Диспраксія

Не пов'язана з м'язовою слабкістю або паралічем, а є порушенням процесу програмування рухів головним мозком. Діти з диспраксією часто здаються "незграбними", їм складно опановувати побутові навички, такі як зав'язування шнурків, використання столових приладів або вдягання. Однією з найбільш складних форм є артикуляційна (мовленнєва) диспраксія, при якій порушується здатність планувати та виконувати рухи органів мови (губ, язика, щелепи) для утворення звуків та слів. Рання діагностика та комплексна корекція, що включає роботу логопеда, нейропсихолога та інших фахівців, відіграють ключову роль у мінімізації симптомів та покращенні якості життя дитини.

Чому важливо діяти вчасно?

Вік 3-5 років є сензитивним періодом у розвитку мовлення. Своєчасне втручання дозволяє максимально ефективно використовувати пластичність дитячого мозку та запобігти вторинним проблемам, таким як труднощі у навчанні та соціальній адаптації. Чим раніше розпочнеться корекційна робота, тим вищі шанси на успішний та повноцінний розвиток дитини.

Ознаки Диспраксії

Труднощі у плануванні рухів мови: Основна проблема при мовній диспраксії полягає у порушенні праксису - здатності створювати та реалізовувати рухові програми. Дитина знає, що хоче сказати, але не може змусити свої органи артикуляції рухатися в потрібній послідовності і з потрібною швидкістю. Це проявляється у такому:

• Труднощі з прийняттям артикуляційної пози: дитині складно надати мові або губам певне положення для вимовлення конкретного звуку (наприклад, утримати мову зверху для звуку "Л").
• Недостатність кінестетичного контролю: відсутність чіткого "відчуття" положення своєї мови чи губ у просторі.
• "Пошук пози": дитина може багаторазово намагатися вимовити звук, його апарат артикуляції здійснює хаотичні або зайві рухи в пошуку правильної позиції.
• Порушення перемикання: складно швидко переходити від одного звуку чи складу до іншого, що робить мову переривчастою та нечіткою.
• Непостійність помилок: те саме слово може звучати по-різному в різні моменти, чим диспраксія відрізняється від, наприклад, дизартрії, де помилки стабільніші.

Ці особливості ускладнюють формування чіткої та розбірливої мови, впливають на складову структуру слова та загальний розвиток комунікативних навичок. Робота логопеда із центру «Говоряшки», Одеса, над послідовністю вимови спрямована на формування стійких рухових програм мовлення.